Щорічно на нашій планеті зникають деякі види тварин і рослин. Чи може трапитися, що одного разу з нашого життя зникне такий культурний феномен, як книга? Чи вона завжди буде з нами? Відповідь далеко не так очевидна. Думаю, нікого не треба довго переконувати в тому, що книга має величезне значення в християнській традиції. Книга зіграла найважливішу роль у розповсюдженні християнського благовістя і багато століть служила основним способом зберігання і передачі культурної традиції. Власне, саме християнство і церковне життя для більшості слов’янських народів почалися з діяльності святих Кирила та Мефодія – із створення азбуки і появи книг. Тобто для нас книга – це хрещальна купіль.
Книга за свою багатовікову історію пережила різні етапи і ряд революційних стрибків. Такі стрибки зазвичай були пов’язані з винаходом нового способу передачі книжкової мудрості – як правило, за допомогою нового матеріалу. Спочатку це був папірус, потім пергамен і нарешті папір. На рубежі XXI століття з’явився абсолютно новий вигляд книги – електронний. Найстарішим із зовнішніх визначень книги було дано в 1740 році на сторінках «Великого історичного словника», випущеного в Парижі: «Книга – збірка деякої кількості листків, сполучених разом, на яких що-небудь написано або надруковано». Надалі це визначення багато разів уточнювалося, доповнювалося, варіювалося, але суть його залишалася колишньою. Саме такий тип уявлення людської думки я називатиму «традиційною книгою».
В даний час традиційна книга активно витісняється електронними пристроями, Інтернетом, аудіовізуальною продукцією. У кожного другого є iPad або iPhone, якими активно користуються в дорозі, в офісі, навіть на відпочинку, але чи багато хто читає на цих пристроях літературні твори? Книга безнадійно програє (принаймні, для молодого покоління) в конкуренції з відеофільмами, з Інтернетом. Чи потрібно так за неї триматися? Ми задаємо питання: а можливо, потрібно залишити друкарську продукцію і перейти цілком на електронні видання, на мультимедійну продукцію, туди перекинути всі сили? Можливо, таким чином ми зробимо сильніший вплив на молоде покоління, зробимо літературу ближчою до сучасних людей?
Проте наш досвід показує, що роль традиційної книги не зменшується, але навіть зростає. Аромат палітурки, шелестіння сторінок, тактильні відчуття, але головне – певна зосередженість, серйозність, увага, які потрібні при спілкуванні з книгою, – все це спрямовує людину до сприйняття літературних цінностей, .Новий стиль життя – де у кожного щохвилини дзвонить мобільний телефон, де панує Інтернет, де спілкуються через соціальні мережі – неминуче породжує поверхневість в сприйнятті явищ, постійний поспіх, невміння слухати і чути іншого. Книга ж допомагає, користуючись виразом одного письменника, «зупинити світ». Тобто вирватися з круговерті, уважно вислухати співбесідника-письменника, подумати. Абсолютно безцінний і незамінний досвід.Іншим шляхом розвитку є своєрідна «конвергенція жанрів», коли публікація і просування традиційної книги супроводжуються мультимедійними матеріалами. Це можуть бути і аудіо- і відеодиски, прикладені до видання, і відеопрезентації, і додаткові можливості у вигляді надання книги в різних електронних форматах. У будь-якому випадку, книга у всіх її видах, друкарському і електронному, залишається «кодом культури» і головною опорою для проповіді в суспільстві, що втрачає етичні орієнтири.
Задача викладачів літератури навчати молодь максимально ефективно використовувати як традиційні, так і новітні технології для передачі культурних цінностей новому поколінню. Тоді людина залишиться мислячою істотою — «Homo sapiens» — Розумною людиною. Тому що тільки з книгою в руках людина може сказати: «Cogito ergo sum» — «Я думаю, отже я існую».
