Блог викладача зарубіжної літератури Лемешкiної Тетяни: Мої статті.

Лемешкіна Тетяна Климівна – викладач вищої кваліфікаційної категорії, старший викладач зарубіжної літератури

«Міжпредметні зв’язки при вивченні зарубіжної літератури»

Проблема раціонального впровадження міжпредметних зв’язків у навчально-виховний процес розроблялась Я.А. Коменським, Й. Пестолоцці, Дж. Локком, А.Дистервегом, К. Ушинським. У ХХ столітті значний внесок у розвиток її теорії зробили психологи Б.Ананьєв, Є.Кабанова-Меллер, Ю. Самарін, педагоги Ю. Бабанський, І.Звєрєв, І. Лернер, В.Максимова, В.Онищук, М.Скаткін. У їхніх працях обґрунтовано погляд на міжпредметні зв’язки як умову систематизації навчального процесу.

До питань, пов’язаних з порушеною проблемою, зверталися такі відомі методисти ХІХ століття, як Ф.Буслаєв, О.Галахов, В.Стоюнін, В.Водовозов, В.Острогорський. Завдяки їхній діяльності було обґрунтовано необхідність міжпредметних зв’язків і розпочато розробку методичних принципів і прийомів їх вивчення.

Проблема міжпредметних (міждисциплінарних) зв’язків в останні десятиліття приковує до себе все більшу увагу вчених-педагогів, учителів і викладачів-практиків, що обумовлено швидкими темпами науково-технічного прогресу, який неминуче приводить до підвищення наукового рівня змісту навчання і збільшення обсягу інформації, що підлягає засвоєнню підростаючим поколінням у період навчання в загальноосвітніх навчальних закладах і вищих навчальних закладах різних рівнів акредитації.

Філософською передумовою постановки проблеми міжпредметних (міждисциплінарних) зв’язків є положення про необхідність розкриття взаємозв’язку явищ природи, суспільства, мислення, що відображаються наукою.

Взаємне проникнення наук відображає об’єктивну діалектику природу, воно свідчить про те, що природа у своїй основі єдина і нероздільна.

Для успішної реалізації міжпредметних (міждисциплінарних) зв’язків учителю (викладачу) необхідно знати загальні теоретичні основі міжпредметних зв’язків, шляхи, способи і засоби їх реалізації. Перш за все, треба знати, що таке міжпредметні зв’язки, які їх дидактичні функції.

1. Міжпредметні (міждисциплінарні) зв’язки та їх дидактичні функції

Міжпредметні (міждисциплінарні) зв’язки тлумачаться як «дидактичний засіб, який передбачає комплексний підхід до формування й засвоєння змісту освіти, що дає можливість здійснювати зв’язки між предметами для поглибленого, всебічного розгляду найважливіших понять, явищ; міжпредметні зв’язки є результатом узагальнюючих дій».

Міжпредметні (міждисциплінарні) зв’язки відображають комплексний підхід до виховання й навчання, який дає можливість виділити як головні елементи змісту освіти, так і взаємозв’язки між навчальними дисциплінами.

Введення в навчальний процес як міжпредметних уроків (занять), так і міжпредметних завдань і контрольних робіт дозволяє здійснити діалог культур, що сприяє збереженню традицій і наступності поколінь. Крім того, студент і викладач при такій діяльності перебувають у постійній взаємодії і виступають як особистості: вивчення матеріалу через спільні методи і прийоми організації урочного і позаурочного простору в системі робить їх співучасниками загального історико-культурного процесу.

Таким чином, використання міжпредметних (міждисциплінарних) зв’язків заняттях дозволяє:

- підвищити мотивацію студентів до вивчення предмету (навчальної дисципліни);

- краще засвоїти матеріал, підвищити якість знань;

- активізувати пізнавальну діяльність студентів на занятті;

- полегшити розуміння студентами явищ і процесів, що вивчаються;

- аналізувати, зіставляти факти з різних областей знань;

- здійснювати цілісне наукове сприйняття навколишнього світу;

- якнайповніше реалізувати освітні можливості кожного студента.

2. Використання міждисциплінарних зв’язків на заняттях зарубіжної літератури

Зарубіжна література як навчальна дисципліна пов’язана з декількома навчальними дисциплінами. Розглянемо ті, з якими взаємозв’язок є більш органічним і глибоким.

Зарубіжна література і образотворче мистецтво

Використання на заняттях зарубіжної літератури творів світового малярства у поєднанні з особистістю письменника, його творчими позиціями, проблематикою, темою літературних творів, з естетикою літературних напрямів дозволяє не тільки максимально результативно реалізувати основні завдання заняття, але й ефективно впливати на формування емоційної сфери студентів. Шедеври живопису навіть як ілюстративний матеріал роблять заняття літератури насиченими, цікавими, багатоплановими, стимулюють інтерес та повагу до світової культури.

Використання творів живопису на заняттях світової літератури, вважаю, можна здійснювати в таких випадках і з такою метою:

1) під час вивчення теорії літератури, наприклад, з метою ілюстрування основних ознак літературно-мистецьких напрямів певного періоду.

Так, наприклад, під час вивчення теми «Вступ. Загальна характеристика розвитку культури та літератури XIX ст., розквіт соціально-психологічної прози» студенти знайомляться з напрямами і течіями, що набули розвитку у 2-й половині ХІХ ст. Серед них – реалізм та імпресіонізм. Розкриваючи засади реалізму як літературно-мистецького напряму, в основі якого лежить принцип життєвої правди у зображенні соціального середовища, доцільно використати репродукцію картини І.Рєпіна «Бурлаки на Волзі»:

Під час ознайомлення з імпресіонізмом як мистецьким напрямом ХІХ ст. , необхідно продемонструвати репродукцію французького художника Клода Моне «Імпресія. Схід сонця». Вона була написана 1872 року і розпочала епоху імпресіонізму в мистецтві. Саме її назва й зумовила назву цього літературно-мистецької течії.

2) під час вивчення життєвого шляху письменника та особливостей його творчої манери.

Так, наприклад, знайомство учнів з життям та творчістю австрійського письменника ХХ ст. Франца Кафки доречно доповнити розповіддю про нелегку долю голландського художника Вінсента Ван Гога і зв’язок його творчості з експресіонізмом.

Ф. Кафка	Ван Гог

Кафка був представником експресіонізму, течії, котра вважала людське життя нагромадженням страждань, а людину в ньому - самотньою, покинутою, безсилою змінити щось у своєму житті. Саме такими були Ф. Кафка і Ван Гог.
Художник народився в сім’ї протестантського пастора. Навчався теології в Амстердамі, потім займався місіонерською діяльністю у Бельгії. Але таке життя не задовольняє майбутнього художника. Слідує розрив із сім’єю, скитання, невдале кохання, невизнання, розчарування, самотність, душевна хвороба, психлікарня і… самогубство у 37 років. Зразком експресіоністичного живопису художника є картина “Їдці картоплі”.

Твір навіяний побаченим у роки місіонерства в шахтарському селі Вам (Бельгія). Ван Гог навчав дітей грамоти, доглядав за хворими, ділився з прихожанами одягом та їжею, а у вільну хвилину малював. Він вважав, що краса народжується з правди, тому і має бути такою ж важкою та сумною, як правда. На картині зображені пригнічені, нещасті селяни, що нерухомо дивляться перед собою. Здається, навіть світло на картині щезає, її палітра – темно-коричневі та сіро-зелені фарби. Різкими контурами зображено порізані зморшками обличчя та грубі натруджені руки. Бідна вечеря при лампі, що є єдиним джерелом світла на цьому полотні. Прототипом стала сім’я Гроотів, яку особисто знав Ван Гог та був присутнім при їхній убогій трапезі.
За все своє життя Ван Гогу не вдалося продати жодної картини, а написав він їх 850. Під час ліквідації кафе “Тамбурин”, де художник виставляв свої роботи, їх викидали або забирали заради підрамників для інших полотен.
Ніхто не міг припустити, що його “Іриси” будуть продані на аукціоні в НьюЙорку в 1997 році за 53 мільйони доларів.

3) під час підготовки студентів до сприймання змісту художнього твору (для актуалізації необхідних понять, для створення певного настрою тощо).

Так, наприклад, перед декламуванням й аналізом вірша французького поета Поля Верлена «Осінній день» можна показати й провести бесіду за репродукціями картин російського пейзажиста І.Левітана «Золота осінь» і «Сокольники. Осінь», що дозволить не тільки повторити ознаки осені як пори року, але й підготувати до роботи над поезією, у якій «неголосні, млосні пісні струн осінніх серце тобі топлять в журбі, в голосіннях..».

І.Левітан «Золота осінь»	І.Левітан «Сокольники. Осінь»

4) під час безпосередньо аналізу художнього твору

Так, яскравою ілюстрацією до оповідання “Перевтілення” Кафки може слугувати картина Є. Мунка “Крик” (1893). Норвезького художника Едварда Мунка вважають психологічним реалістом, а також експресіоністом. Так, на полотні “Крик” йому вдалося створити атмосферу страху самотності. На передньому плані у відчаї волає людина, її тіло звели судоми, жовте обличчя з запаленими очима, сповненими жаху перед невідомою загрозою, нагадує обличчя мерця. Колорит полотна передає психологічний стан персонажа, темна синь відображає цей крик у широкій затоці, що простягається до небес кривавою стрічкою. Хвилясті лінії надають композиції динаміки, атмосфера сповнена передчуття страшної біди.

Враховуючи те, що Ф.Кафку називають письменником-пророком, що своїми творами, у тому числі й новелою «Перевтілення», попереджав людство про навалу антигуманізму, доречно показати твір німецького художника-експресіоніста Еміля Нольде «Пророк».

Наприклад, при узагальненні філософсько-символічного наповнення сюжету повісті-притчі Е.Хемінгуея «Старий і море» можна розглянути й обговорити зі студентами роботу сучасного російського художника-графіка Олега Шупляка «Старий і велика рибина», що належить до картин з подвійним змістом із серії робіт «Двовзори».

Таким чином, зарубіжна література як навчальний предмет тісно пов’язана з образотворчим мистецтвом і використання творів живопису на уроках , заняттях і позаурочних заходах дійсно сприяє більш свідомому, глибокому й міцному засвоєнню знань.

Зарубіжна література і музика

Музика - мистецтво, яке має численні та різноманітні можливості художнього синтезу. Ця образотворчість легко підпорядковується потребам літератури, кіно- і телефільму, театральної вистави, радіоспектаклю, архітектури, живопису, графіки. Вплив музики на літературу є надзвичайно різноманітним. Письменники зверталися до музики для осмислення власного мистецтва, поглиблення його пізнавальних та емоційних можливостей, створення нових жанрів, строфіки, метрики. Музика сприяла трансформуванню жанрів, посилювала дійовість драми, створювала і збагачувала естетику епічного, драматичного й ліричного слова (робила його вагомим, проникливим і пізнавальним). Взаємозв'язки літератури й музики є глибокими й органічними.

Можна визначити такі основні напрями використання музики у процесі вивчення зарубіжної літератури:

- музика як засіб вираження художньої системи мистецьких напрямів і стилів (класицизм, бароко, романтизм, реалізм);

- музика в житті й творчості письменника;

- музика, втілена в літературному тексті;

- музика, яка народилася в тісній єдності з текстом;

- музика, яка звучить або про яку говориться в творі;

- музика як психологічний настрій;

- мелодекламації (від грец. мelos - мелодія і лат. declamation -декламація) - художнє читання віршів або прози на тлі музичного супроводу;

- музика як особиста творчість студентів.

Так, наприклад, щоб створити психологічний настрій перед
вивченням поезій П.Верлена «Осіння пісня», А.Рембо «Відчуття», Р.Рільке «Осінній день» та ін. доцільно використати цикл п’єс П.Чайковського «Пори року».

Повторити ознаки романтизму допоможуть твори Ф.Шопена .

Фонохрестоматія для вивчення зарубіжної літератури у ВНЗ І-ІІ р.а. повинна містити також:

- пісні на твори поетів (наприклад, поетів «срібного віку» російської поезії, поетів-фронтовиків Другої світової війни тощо);

- пісні до певної теми (наприклад, військової тематики);

- інструментальні твори для мелодекламації.

Вважаю, що використання на заняттях світової літератури творів живопису і музики демонструє можливості вивчення літератури через синтез інших видів мистецтва. Це допомагає студентам продуктивніше засвоїти матеріал, розвиває їх всебічно, вчить їх головному – жити на землі. Бо як сказав німецький письменник і драматург Б.Брехт

«Усі види мистецтва служать найвеличнішому з мистецтв – мистецтву жити на землі».

Зарубіжна література і всесвітня історія

На мою думку, світова література як навчальна дисципліна має глибокі зв’язки із всесвітньою історією. Окремі теми чинної програми для 10-11 класів (відповідно для ВНЗ І-ІІ р.а.) просто неможливо розкрити без актуалізації певних історичних знань.

Так, переконана, що використання матеріалу із всесвітньої історії є необхідним при:

- висвітленні історичного фону доби, у якій проживав письменник, і яка певним чином вплинула на формування його світогляду, тематику й проблематику творів;

- окресленні основних особливостей епохи, під час якої розгортаються події художнього твору;

- розширенні знань студентів про окремі історичні постаті, що згадуються автором і мають певне ідейно-художнє навантаження.

Використовувати історичні знання як фонові на заняттях зарубіжної літератури можна такими методами:

1) проведенням бесіди;

2) озвучуванням «Історичної довідки», яку готує викладач або студент, заздалегідь отримавши випереджальне завдання;

3) показом міні-презетації окремими студентами або групою «Істориків».

Так, наприклад, під час вивчення творчості французького письменника ХІХ ст. Ф.Стендаля та його роману «Червоне і чорне» програма передбачає розкриття такого питання: «Роман “Червоне і чорне” - безкомпромісна, правдива розповідь про суспільно-політичне життя і людину періоду Реставрації». Вважаю, що необхідним є актуалізація знань студентів про зазначений період історії Франції. Краще в цьому випадку пропоную використати «Історичну довідку», яку можуть підготувати й презентувати студенти:

Історична довідка

1-ий студент

Реставрація Бурбонів (1814—1830) (фр. Restauration bourbonienne) — період в історії Франції між падінням Першої імперії імператора Наполеона І 6 квітня 1814 року і Липневою революцією 29 липня 1830 року, під час якої до влади в країні повернулися королі династії Бурбонів.

2-ий студент

Бурбони (фр. Bourbon, ісп. Borbón, італ. Borbone)-європейська династія, молодша гілка королівського дому Капетингів, що походить від Робера (1256—1317, граф Клермон, по дружині сір де Бурбон), молодшого сина Людовика IX Святого. Вступили на французький престол 1589 з припиненням іншої гілки Капетингів -династії Валуа (в особі Генріха IV Наваррського).
Династія є, ймовірно, не лише найдавнішим, але й найчисленнішим із європейських монарших родів. Ще до проголошення Генріха Наваррського королем Франції від основного дерева роду Бурбонів відокремились принци Конде й кілька інших гілок, з яких тільки гілка Бурбонів-Бюссі існує нині.

1-ий студент

В історіографії вирізняють два періоди: Перша реставрація — після зречення Наполеона до початку Ста днів і Друга реставрація — після поразки Наполеона у битві при Ватерло до Липневої революції 1830 року. На відміну від дореволюційної доби, під час реставрації Франція була конституційною монархією, де владу короля обмежували Хартії 1814 і 1815років. Внутрішня політика країни ознаменувалася протистоянням між ультра-роялістами і лібералами.

У 1814 р. на вимогу країн-переможців у Франції було відновлено династію Бурбонів. Але реставрація не означала повного відновлення існуючих раніше порядків і повернення Франції до старої абсолютної монархії. Навіть європейські монархи-реакціонери враховували можливість нового революційного вибуху. Ухвали Віденського конгресу зобов'язували Людовіка XVIII запровадити у Франції конституцію і не порушувати основи суспільного ладу, що сформувався у часи Республіки та Імперії. Тому новий король ще у 1814 р. визнав громадянську рівність усіх своїх підданих, ствердив права нових власників на майно, здобуте у період революції. У Франції було збережено наполеонівські кодекси, зокрема цивільний.

2-ий студент

Проте численні дворяни-емігранти на чолі з графом Д'Артуа, що повернулись на батьківщину, вимагали відновлення колишніх станових привілеїв і повернення втрачених маєтків. Після «Ста днів» Наполеона у Франції почався справжній «білий терор». За підозрою у симпатіях до імператора, за участь у революційних подіях було заарештовано понад 70 тис. чол. У політичних справах 1815 р. було винесено 10 тис. обвинувачувальних вироків. У багатьох районах країни, особливо на півдні Франції, чинилися погроми і масові вбивства колишніх офіцерів наполеонівської армії, революціонерів та лібералів.

Проте після смерті Людовіка XVIII у 1824 р., коли престол посів під іменем Карла X граф Д'Артуа, в країні знову посилюється реакція. На вимогу дворян парламент приймає закон про виплату компенсацій колишнім емігрантам за втрачені під час революції маєтки і майно. За рахунок платників податків, насамперед селянства, дворяни отримали відшкодування у розмірі майже 1 млрд франків. Пресу було поставлено під повний контроль уряду. Загальне невдоволення у суспільстві викликав закон про введення надзвичайно суворих покарань, до страти включно, за злочини проти католицької церкви. У цей час про Бурбонів справедливо казали, що за 25 років вигнання «вони нічому не навчились і нічого не забули».

При виченні творчості російської поетеси А.Ахматової розглядається її поема «Реквієм» як «пам'ятка доби тоталітаризму» (як зазначено в програмі), пам’ятка жертвам сталінських репресій.

Это было, когда улыбался
Только мертвый, спокойствию рад.
И ненужным привеском болтался
Возле тюрем своих Ленинград.
И когда, обезумев от муки,
Шли уже осужденных полки,
И короткую песню разлуки
Паровозные пели гудки.
Звезды смерти стояли над нами,
И безвинная корчилась Русь
Под кровавыми сапогами
И под шинами черных «марусь».

Готуючи студентів до сприймання змісту та аналізу твору, необхідно повторити відомості про тоталітаризм та репресії в СРСР. На мою думку, доцільним буде проведення бесіди та узальнення викладача:

а) бесіда:

- Який період в історії СРСР називають добою тоталітаризму?

- Чим він характеризується?

- З іменами яких політичних діячів пов’язані ці роки?

- Що ви пам’ятаєте з уроків всесвітньої історії про сталінські репресії?

- Які наслідки мали вони для історії країни?

б) узагальнююче слово викладача:

Так, ста́лінські репре́сії — масові репресії, що здійснювалися в СРСР в 1930-і — 1950-і роки і звичайно пов'язані з іменем Й.В. Сталіна, фактичного диктатора Радянського Союзу в цей період. До цього явища можна віднести чистки в рядах правлячої ВКП (б) (після 1952 р. КПРС), НКВС, розкуркулення, депортації цілих етнічних груп і гоніння за підозрілими особами, «саботажниками», масові ув'язнення і розстріли «ворогів народу».
    Всього у 1921 - 1953 роках (роки правління І.В.Сталіна) у СРСР, за підрахунками історика В.Земскова, було засуджено 3,77 млн. осіб, з них до вищої міри покарання - 643 тисячі осіб, на заслання - 765 тисяч осіб (дані з довідки на ім'я Н.С.Хрущова).         Найбільша кількість засуджених (загалом, не лише за "політичними" статтями) знаходилась у ГУЛАГу у 1950 році - 2,56 млн. осіб.
    Термін «репресії» використовується для визначення методу покарання людей, які вважалися антиреволюційними елементами і ворогами народу. Чистки мотивувалися бажанням частини партійного керівництва позбавитися інакодумаючих елементів з Партії і з метою утвердження влади Сталіна. Інші кампанії репресії проводилися проти соціальних груп, які вважалися або були звинувачені у діяльності з прихованими політичним мотивами чи протистояли радянській владі і політиці Комуністичної партії. Також велика кількість чисток зображалася як усунення можливості саботажу і шпигунства, з огляду на можливу війну з Німеччиною. Найбільша суспільна увага була сконцентрована на репресіях як проти самих лідерів Комуністичної партії, так і проти державних службовців і командного складу збройних сил, широкого загалу членів Партії. Масові репресії в цей час супроводжувалися разом з порушеннями радянськими державними органами радянської законності.
    Однак, кампанія репресій торкнулася представників багатьох інших груп суспільства: інтелігенції, селян і особливо, яких називали «надто багатими селянами» (куркулями). Вістря репресій НКВС було спрямоване також проти цілих етносів і етнічних груп, яких називали «п'ятою колоною».
     Судячи з промови Микити Хрущова «Про культ особи і його наслідки», що прозвучала на ХХ з'їзді КПРС у 1956 р., та недавніх досліджень, більшість звинувачень, включаючи ті, що прозвучали на Московських процесах, були базовані на примусових зізнаннях, часто здобуті за допомогою тортур і під впливом вільної інтерпретації статті 58 Кримінального Кодексу. На основі цієї статті звинуваченим приписували контрреволюційні злочини. Замість судових процесів часто діяли так звані трійки НКВС. Сотні тисяч людей були звинувачені за сфабрикованими доказами у різноманітних політичних злочинах (шпигунство, шкідництво, саботаж, антирадянська агітація і пропаганда, таємна підготовка до державного перевороту,тероризм), а потім розстріляні або відправлені у табори ГУЛАГу. Багато з них померло у робітничих таборах від недоїдання, хвороб і виснаження. Широкомасштабні політично вмотивовані вбивства сьогодні називається терміном «демоцид» або «політцид».

На початку роману німецького письменника П.Зюскінда “Запахи, або Історія одного вбивці” згадуються історичні постаті, які створюють не так історичне, як духовне тло пригод роману, що сполучає минуле з феноменом «темної геніальності», актуальним для століття, що породило такі постаті, як Сталін та Гітлер. Крім того, «темні генії» ХУІІІ ст., до кола яких автор включив і вигаданого парфумера Гренуя, втілюють у собі «зворотний бік» доби Просвітництв з притаманними їй раціоналізмом, вірою у перетворювальну силу прогресивних ідей, прагненням удосконалити людську природу тощо. Серед них: де Сад, Сен-Жюст, Фуше.

Вважаю, доречним буде створення студентами групи «Істориків» міні-презентацій з короткою інформацією про цих осіб:

	Де Сад - французький письменник, філософ і учасник Французької Революції. У своїх творах відстоював ідеї абсолютної свободи, без обмежень моралі, релігії чи закону. Найголовнішим принципом життя вважав можливість досягнення найвищої особистої насолоди. За свої погляди та твори провів у в'язниці та психіатричних лікарнях близько 32 років свого життя — з них близько 10 років відсидів у сумнозвісній паризькій тюрмі Бастилії і 13 років у психіатричній лікарні. Більшість його творів була написана під час ув'язнення. Пізніше, на основі його ідей отримання сексуальної насолоди від приниження та завдання болю іншій людині був запроваджений термін "садизм".
	Сен-Жюст- діяч Французької революції, який керував арештами та переслідуванням багатьох з найвідоміших діячів контрреволюції.
	Фуше - французький політичний і державний діяч. Учасник Французької революції, був міністром поліції в декількох урядах Франції, керував численними розстрілами повстанців.

Отже, під час викладання навчального предмету «Зарубіжна література» необхідним є використання знань студентів із всесвітньої історії.

Зарубіжна література та іноземні мови (у т.ч. й російська)

Чинна програма із зарубіжної літератури (Світова література. Навчальна програма для вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації, які здійснюють підготовку молодших спеціалістів на основі базової загальної середньої освіти / Укладачі: Дем’яненко С.І., Дорофеєва Н.І., Касьянова С.П. - К: 2010 р.) зазначає: «Курс навчальної дисципліни вивчається українською мовою. Водночас, враховуючи специфіку навчального закладу, індивідуально зорієнтованого навчання, доцільно було б, за умови готовності студентів, викладання певних тем здійснювати мовою оригіналу (російською, англійською, французькою тощо). Адже у програмі широко представлені різні національні літератури світу. Тому використання на заняттях зарубіжної літератури оригінальних текстів (поезія Ш.Бодлера — французькою, В.Одена — англійською, Анни Ахматової — російською і т.д.) сприятиме опануванню студентами іноземним мовленням, що теж є важливою потребою відкритого європейського суспільства, яке будує Україна. При цьому слід відзначити, що на Інтернет сайтах наявні твори як в українських перекладах, так і мовою оригіналу. Така робота сприятиме не лише літературній освіті, а й мовній освіті студента, удосконаленню його комунікативної компетентності».

Визначенні завдання вказують на зв'язок навчальної дисципліни «Зарубіжна література» з іноземними мовами. У програмі представлені твори митців, що писали російською, англійською, німецькою, французькою, японською, сербською, іспанською та іншими мовами. При використання оригінальних текстів можна ставити такі завдання:

- прочитати оригінал твору (наприклад, вірша) та різні його переклади, визначити, який переклад більш точно передає задум автора, мелодіку вірша тощо;

- спробувати зробити власний переклад (наприклад, висловів з твору, що стали крилатими).

До цієї роботи , вважаю, доцільно активно залучати студентів, які відвідують заняття з додаткової кваліфікації «Вчитель іноземної мови в початкових класах».

Оригінал твору	Переклад
Поль Верлен "Осіння пісня" Paul Verlaine. Chanson d'automne Les sanglots longs Des violons De l'automne Blessent mon cœur D'une langueur Monotone. Tout suffocant Et blême, quand Sonne l'heure, Je me souviens Des jours anciens Et je pleure; Et je m'en vais Au vent mauvais Qui m'emporte Deçà, delà Pareil à la Feuille morte.	Поль Верлен «Осіння пісня» (Переклад Григорія Кочура) Неголосні Млосні пісні Струн осінніх Серце тобі Топлять в журбі, В голосіннях. Блідну, коли Чую з імли - Б'є годинник: Линуть думки В давні роки Мрій дитинних. Вийду надвір - Вихровий вир В полі млистім Крутить, жене, Носить мене З жовклим листям.
Е. Хемінгуей «Старий і море»	Створення власного перекладу
Everything about him was old except his eyes and they were the same color as the sea and were cheerful and undefeated.
Anyone can be a fisherman in May.
Why did they make birds so delicate and fine as those sea swallows when the ocean can be so cruel? She is kind and very beautiful. But she can be so cruel and it comes so suddenly and such birds that fly, dipping and hunting, with their small sad voices are made too delicately for the sea.
But the old man always thought of her as feminine and as something that gave or withheld great favors, and if she did wild or wicked things it was because she could not help them. The moon affects her as it does a woman, he thought.
Now is the time to think of only one thing. That which I was born for.
I wish I had the boy.
He is wonderful and strange and who knows how old he is, he thought. Never have I had such a strong fish nor one who acted so strangely... He cannot know that it is only one man against him, nor that it is an old man. But what a great fish he is and what will he bring in the market if the flesh is good.
My choice was to go there and find him beyond all people. Beyond all people in the world. Now we are joined together and have been since noon. And no one to help either of us.
Fish, I love you and respect you very much. But I will kill you dead before this day ends.

Отже, використання на заняттях світової літератури оригінальних текстів не тільки сприяє підвищенню мовної культури студенті, але й допомагає більш цілісно й глибоко проаналізувати художній твір.

Зарубіжна література та українська література

Досить глибокими є зв’язки світової літератури з літературою українською. Їх можна бачити й ефективно використовувати при вивченні багатьох тем. Наприклад:

- під час опрацювання оглядових тем, що стосуються характеристики розвитку культури та літератури певного періоду;

- при ознайомленні студентів з ознаками літературно-мистецьких напрямів;

- при вивченні літературних угрупувань;

- при розгляді життєвого шляху певного письменника;

- під час аналізу художніх творів.

Так, наприклад, розглядаючи трагічні долі митців «срібної доби» російської поезії, слід пригадати представників «розстріляного відродження» української літератури, порівняти їхні долі та причини трагізму.

Аналізуючи образ головного героя повісті О. де Бальзака «Гобсек» варто порівняти його з образом скнари в українській літературі – головним героєм сатиричної комедії І. Карпенка-Карого «Хазяїн» Терентієм Пузирем.

3. Висновки

У висновку хочу зазначити наступне:

1) під час вивчення зарубіжної літератури зв’язки з іншими предметами треба, на мою думку, не показувати, а використовувати, бо так звані міжпредметні зв’язки належать до технології діяльності. Показувати (тобто робити доступним для сприйняття) треба художній світ твору, і сам твір (завдяки і його літературознавчим дослідженням) підказує викладачеві, матеріали яких інших предметів треба долучати до того, щоб створити те інформативно-комунікативне поле, яке необхідне для налагодження індивідуального контакту студентів саме з цим твором. Теж саме стосується і оглядового вивчення загальних історико-літературних тем. Критерієм звернення до матеріалів з інших предметів тут може бути тільки одне — справжня необхідність їх присутності у відповідному ракурсі і обсязі при висвітленні питань розвитку самої літератури. Тобто при реалізації прийому міжпредметних зв’язків не повинна відбутися підміна основного предмету розмови;

2) методично правильне використання міждисциплінарних зв’язків при вивченні навчальних дисциплін у педагогічному коледжі спрямовуватиме студентів на правильне застосовування цієї технології в своїй майбутній професійній діяльності.

Лемешкіна Тетяна Климівна – викладач вищої кваліфікаційної категорії, старший викладач зарубіжної літератури ДПТНЗ «Дніпровський професійний залізничний ліцей»

«Проектна діяльність учнів у процесі вивчення зарубіжної літератури в коледжі»

Перебудова української системи освіти на міжнародні стандарти у зв’язку із входженням в Європейський освітній та науковий простір зумовлює необхідність поєднання науково-дослідної та навчальної діяльності учнів і студентів, що вимагає від навчальних закладів оновлення змісту освіти та форм організації навчально-виховного процесу, впровадження інноваційних методів та засобів навчання школярів при підготовці їх до самостійної діяльності. Одним із методів, який суттєво збагачує навчальний процес, є метод навчальних проектів.

Навчальне проектування все активніше входить в практику сучасної освіти. Це зумовлено тим, що серед основних завдань, які ставить держава і суспільство перед навчальними закладами, є утвердження в учасників освітнього процесу моральних цінностей, соціальної активності, громадянської позиції та відповідальності, здорового способу життя, вміння вільно мислити та самоорганізовуватися в сучасних умовах . Вчителі-словесники повинні організовувати свою педагогічну діяльність так, щоб виховувати на уроках літератури творчого читача із самостійним критичним мисленням, формувати широку читацьку компетентність в учнів і студентів, яка базується на знаннях, уміннях пізнавального і творчого характеру, соціальних навичках, світоглядних переконаннях тощо, а також стимулювати в молоді бажання самостійно здобувати, опрацьовувати і використовувати інформацію під час навчального процесу . Усе зазначене вимагає від викладача зарубіжної літератури надавати превагу таким методам і прийомам навчання, що сприяли б формуванню соціально активної особистості, яка вміє самостійно й критично мислити, є здатною до дослідницько-пізнавальної, експериментальної діяльності, самостійно набуваючи при цьому нові знання та поєднуючи їх в єдину систему тощо.

Актуальність теми статті зумовлена тим, що сучасні навчальні заклади повинні допомогти учням і студентам відчувати себе впевненими на ринку праці, вміти адаптуватися до соціальних змін і криз у суспільстві, бути психологічно стійкими, розвивати здатність до самоорганізації. Це вимагає пошуку нових форм організації навчально-виховного процесу, які дозволили б:

ü забезпечити високий інструментальний рівень знань молоді, уміння самостійно набувати і застосовувати їх на практиці;

ü розвивати кожного учня й студента як творчу особистість, здатну до практичної роботи;

ü залучати кожного до активної пізнавальної діяльності;

ü формувати навички пізнавальної і дослідницької діяльності, розвивати критичне мислення;

ü формувати в молоді цілісну картину світу;

ü спілкуватися з однолітками не тільки свого міста, але й інших міст і навіть країн;

ü грамотно працювати з інформацією і т. д.

До педагогічних технологій, що дозволяють вирішувати такі завдання, відноситься метод проектів, який все частіше використовується вчителями-словесниками в сучасній старшій і вищий школі.

1. МЕТОД НАВЧАЛЬНИХ ПРОЕКТІВ ЯК ОСВІТНЯ ТЕХНОЛОГІЯ

Суть проекту, історія його виникнення

Термін «проект» (рrоjесtus) у перекладі з латинської (згідно зі словником іншомовних слів) означає – кинутий вперед (задум, план)[11] . Він застосовується в різних галузях науки, а отже має кілька визначень.

Великий тлумачний словник сучасної української мови (головний редактор В.Т. Бусел) дає такі визначення проекту: 1. Сукупність документів (розрахунків, креслень, макетів тощо), необхідних для зведення споруд, виготовлення машин, приладів і т.ін. 2. Попередній текст якого-небудь документа, що виноситься на обговорення, затвердження; начерк. 3. Задуманий план дій; задум, намір [1, с. 970].

Термін «проект», як можна помітити, прийшов у гуманітарне знання із технічних наук, і, внаслідок чого, його зміст зазнає значного впливу з цього боку.

Ідея включення проектної діяльності в освітній процес була запропонована американським педагогом і філософом Джоном Дьюї більше століття тому (на початку ХХ ст.).

Визначення суті проектування як педагогічного явища є досить складним. У сучасній педагогіці існує чимало трактувань методу проектів. Розглянемо деякі з них.

О.В. Хуторський визначає метод проектів як форму організації занять, що «передбачає комплексний характер- діяльності всіх учасників з метою отримання освітнього продукту за певний проміжок часу» [12, с. 337].

С.А. Пілюгіна розглядає метод проектів як «особистісно-орієнтований метод навчання, заснований на- самостійній діяльності учнів щодо розробки проблеми й оформлення її практичного результату» [7, с.197].

І.Д. Чечель зазначає, що «метод проектів – це педагогічна технологія, орієнтована не на інтеграцію фактичних- знань, а на їх застосування до набуття нових (інколи і шляхом самоосвіти)» [13, с.4].

К.М. Мелашенко визначає метод проектів як педагогічну технологію, що «передбачає певну сукупність навчально- пізнавальних прийомів, які дають змогу розв’язати ту чи іншу проблему в результаті самостійних дій учнів з обов’язковою презентацією цих результатів». [6, с.13].

Як бачимо, в основу методу проектів покладена ідея про спрямованість навчально-пізнавальної діяльності школярів та студентів на результат, що досягається завдяки рішенню тієї або інший практично або теоретично значимої для учня (студента) проблеми.

Зовнішній результат можна буде побачити, осмислити, застосувати на практиці. Внутрішній результат - досвід діяльності - стане безцінним надбанням учня, що з'єднує знання й уміння, компетенції й цінності.

Таким чином, метод проектів – це сукупність засобів, дій учнів (студентів) у визначеній послідовності для досягнення поставленої задачі – розв’язання певної проблеми, значущої для учнів та оформленої в вигляді деякого кінцевого продукту.

Навчальний проект – це один з сучасних методів навчання , одночасно навчальний проект - це форма організації навчального процесу, яка може стати альтернативою класно-урочному навчанню.

Розглядаючи метод проектів як технологію навчання, Є. Полат наводить таке визначення: «метод проектів – це технологія, що включає в себе сукупність дослідницьких, пошукових, проблемних методів, творчих за своєю суттю» [ 8, с.46].

Метод проектів припускає розв'язування деякої проблеми, яка передбачає, із одного боку, використання різноманітних методів, засобів навчання, а з іншої, інтегрування знань, умінь з різних галузей науки, техніки, технології, творчих галузей. Результати виконаних проектів повинні бути, що називається, "відчутними", тобто, якщо це теоретична проблема, то конкретне її розв'язання, якщо практична, конкретний результат, готовий до впровадження.

Сутність проекту І.С.Сергєєв визнає як "п´ять П":

Проблема - Проектування (планування) - Пошук інформації – Продукт – Презентація + "шосте П" проекту – його Портфоліо, тобто папка, в якій зібрані всі матеріали проекту, у тому числі чернетки, денні плани, звіти тощо [ 10, с. 20].

Робота над проектом – це творча праця учня на основі його вільного вибору, з урахуванням його інтересів.

О. Жук виділяє такі загальні цільові установки методів проектування:

1) спрямованість не на передачу системи готових знань, а на особистісний розвиток учнів (студентів) шляхом формування в них способів мислення і діяльності;

2) формування в тих, хто навчається, вмінь розробляти цілі діяльності, формулювати задачу, висувати й обґрунтовувати гіпотези їх рішення, аналізувати та оцінювати отримані результати;

3) розвиток в учнів (студентів) комунікативних умінь;

4) організація індивідуальної та групової форми навчально-пошукової діяльності учнів;

5) обов’язкова презентація і захист отриманих у ході розробки завдання чи проекту результатів [3, с. 206 - 207].

Проектну технологію, як вже зазначалось, науковці часто визначають як модель особистісно орієнтованого навчання. Це зумовлено тим, що в центрі проектної технології як певної системи завдань і методів взаємодії учителя й учнів знаходиться учень як рівноправний суб’єкт такої взаємодії. Проектна технологія передбачає систему взаємопов’язаних завдань, які виконують учні.

Проектна діяльність відрізняється від навчально-дослідницької діяльності. Р.С. Гуревич виділяє такі відмінності :

1) метод проектів націлений на всебічне і систематичне дослідження проблеми, розробку конкретного варіанту (моделі) освітнього продукту;

2) для навчально-дослідницької діяльності головним підсумком є досягнення істини, тоді, як робота над проектом припускає одержання, передусім, практичного результату;

3) проект, будучи результатом колективних зусиль виконавців, на завершальному етапі діяльності припускає рефлексію спільної роботи, аналіз повноти, глибини, інформаційного забезпечення, творчого вкладу кожного;

4) навчально-дослідницька діяльність індивідуальна за своєю суттю і націлена на те, щоб одержувати нові знання, а мету проектування внести у межі виключно дослідження, навчаючи додатково конструюванню, моделюванню та ін. Таке навчання має здійснюватися як на матеріалі наявних навчальних предметів, так і в спеціально організованому навчальному середовищі [ 2, с. 201].

Отже, метод проектів - це система навчання, гнучка модель організації навчального процесу, орієнтована на творчу самореалізацію особистості, розвиток її можливостей у процесі створення нового продукту під контролем учителя (викладача), шляхом самостійних, колективних, інтерактивних дій учнів і обов’язкових презентацій результатів роботи.

Типи проектів, етапи роботи над ними

У сучасній педагогічній науці існує чимало класифікацій навчальних проектів, однак вони мають багато спільного. Пропоную класифікацію проектів Р.С. Гуревича:

1) за домінуючою у проекті діяльністю:

- прикладний (практично-орієнтований),

- ознайомлювально-орієнтовний (інформаційний);

- дослідницький,

- пошуковий,

- творчий,

- рольовий;

2) за предметно-змістовою сферою знань:

- монопроект (у рамках однієї галузі знань),

- міжпредметний проект;

3) за характером координації проекту:

- безпосередній,

- опосередкований;

4) за характером контактів (серед учасників одного навчального закладу, групи, міста, країни, різних країн світу);

5) за кількістю учасників проекту:

- особистісні,

- парні,

- групові;

6) за тривалістю виконання проекту:

- короткострокові,

- середньої тривалості,

- довгострокові [ 2, с. 212].

На практиці найчастіше приходиться мати справу зі змішаними типами проектів, кожен із яких характеризується тим чи іншим видом координації, термінами виконання, етапами, кількістю учасників. Тому, розробляючи проект, необхідно враховувати його ознаки і характерні риси.

Будь-який проект, незалежно від типу, має практично однакову структуру.

У навчальному посібнику Р.С. Гуревича подано послідовність виконання проекту. Вона визначена за такими етапами: задачі, діяльність студентів, діяльність викладача.

Етапи:

I. Підготовчий

1. Цілепокладання

2. Планування. На цьому етапі здійснюється визначення теми, виявлення проблеми, вибір груп.

3. Аналіз проблеми, висування гіпотез та їх обґрунтування. Уточнення інформації. Обговорення. Виявлення проблеми.

4. Висування гіпотези. Формування завдань. Мотивація студентів. Пояснення цілей. Допомога та спостереження.

II. Організаційний

1. Вибір методів перевірки прийнятих гіпотез.

2. Виконання, обговорення методів перевірки висунутих гіпотез, джерел інформації. Пошук інформації, що підтверджує або спростовує гіпотезу. Виконання проекту. Обговорення і вибір оптимального варіанту. Визначення джерел інформації. Робота з інформацією. Проведення дослідження. Оформлення проекту. Викладач спостерігає, консультує, радить, спрямовує процес роботи.

III. Заключний

1. Захист проекту, презентація результатів проектування [ 2, с. 209].

З метою презентації навчального проекту із зарубіжної літератури студенти (учні) можуть, на мою думку, використовувати такі форми:

ü твір;

ü літературний огляд;

ü газета, журнал;

ü мультимедійна презентація;

ü радіопрограма;

ü відеофільм;

ü брошура;

ü путівник;

ü буклет;

ü реферат, доповідь;

ü ділова гра;

ü демонстрація продукту, виконаного на основі інформаційних технологій;

ü сценка-діалог літературних або історичних персонажів;

ü гра із залом;

ü конференція;

ü прес-конференція;

ü подорож, екскурсія;

ü реклама;

ü рольова гра;

ü вистава, ляльковий театр;

ü інтерв’ю;

ü казка, вірші;

ü телепередача тощо.

Отже, у сучасній педагогіці існує доволі чітка класифікація навчальних проектів, визначена методика організації проектної діяльності учнів, знання та дотримання якої дозволить максимально ефективно використовувати цю педагогічну технологію.

Метод проектів на заняттях зарубіжної літератури

Навчальна дисципліна «Зарубіжна література» в педагогічних коледжах, як і інші предмети, вимагає від викладача осучаснення підходів до вивчення із студентською молоддю програмового матеріалу.

Переконана, що використання методу проектів дозволяє вирішувати чимало завдань при вивченні курсу, серед яких:

1) підвищує інтерес студентів до навчальної дисципліни;

2) розвиває творчі здібності кожного студента;

3) сприяє формуванню комунікативної компетентності;

4) активізує пізнавальні інтереси студентів;

5) формує критичне мислення;

6) знайомить майбутніх учителів з передовими педагогічними технологіями.

У ході проектної діяльності на заняттях зарубіжної літератури в студентів формуються такі загальнодидактичні вміння й навички:

1. Рефлексивні вміння:

ü уміння осмислювати завдання, для рішення якої недостатньо знань;

ü уміння відповідати на запитання: чому потрібно навчитися для рішення поставленого завдання?

2.Пошукові (дослідницькі) уміння:

ü уміння самостійно генерувати ідеї, тобто винаходити спосіб дії, залучаючи знання з різних областей;

ü уміння самостійно знаходити відсутню інформацію в інформаційному полі;

ü уміння запитувати необхідну інформацію в експерта (учителі, консультанта, фахівця);

ü уміння знаходити кілька варіантів рішення проблеми;

ü уміння висувати гіпотези;

ü уміння встановлювати причинно-наслідкові зв'язки.

3.Уміння й навички роботи в співробітництві:

ü навички колективного планування;

ü уміння взаємодіяти із будь-яким партнером;

ü навички взаємодопомоги в групі в рішенні загальних завдань;

ü навички ділового партнерського спілкування;

ü уміння знаходити й виправляти помилки в роботі інших учасників групи.

4.Менеджерські вміння й навички:

ü уміння проектувати процес;

ü уміння планувати діяльність, час, ресурси;

ü уміння приймати рішення й прогнозувати їхній наслідки;

ü навички аналізу власної діяльності (її ходу й проміжних результатів).

5.Комунікативні вміння:

ü уміння ініціювати навчальну взаємодію з дорослими - вступати в діалог, ставити запитання тощо;

ü уміння вести дискусію;

ü уміння відстоювати свою точку зору;

ü уміння знаходити компроміс;

ü навички інтерв'ювання, усного опитування й тощо.

6.Презентаційні вміння й навички:

ü навички монологічної мови;

ü уміння впевнено тримати себе під час виступу;

ü артистичні вміння;

ü уміння використовувати різні засоби наочності при виступі;

ü уміння відповідати на незаплановані питання.

Досвід колег-викладачів показує, що на заняттях зарубіжної літератури надається перевага творчим проектам, участь у яких допомагає студентам краще осягнути художній твір, зрозуміти літературну епоху, усвідомити особливості творчості різних письменників, висловити особистісне ставлення до того чи іншого літературного явища, реалізувати свої творчі та інтелектуальні здібності.

Таким чином, проектна організація навчального процесу при вивченні зарубіжної літератури в старшій школі та коледжі дозволяє розв’язати такі завдання: в результаті спільної навчальної діяльності студентів (учнів) удається значно підвищувати пізнавальну активність і мотивацію до вивчення навчальної дисципліни; здійснювати індивідуалізацію та інтенсифікацію їхньої самостійної роботи.

2. ЗАСТОСУВАННЯ МЕТОДУ ПРОЕКТІВ В ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ В КОЛЕДЖІ

Метод проектів активно використовую у своїй педагогічний діяльності протягом двох останніх років. За цей час мною були розроблені теми навчальних проектів для семінарських та практичних занять відповідно до змісту програми «Світова література» для ВНЗ І-ІІ р. а., які здійснюють підготовку молодших спеціалістів на основі базової середньої освіти.

Теми навчальних проектів для семінарських занять ( І курс)

1. «Педагогічна діяльність Льва Толстого»

2. «Філософсько-етичні, духовні й творчі шукання та здобутки Л.Толстого»

3. «Авторське вирішення думки сімейної у романі «Анна Кареніна»

4. «Відповідності» між протилежними явищами життя»

5. «Конфлікт краси й моралі в романі О.Вайльда «Портрет Доріана Грея»

6. «Вальдівські парадокси»

7. «Чехов і Україна»

8. “Театральна революція” Шоу, його “драми ідей»

9. «Срібна доба» російської поезії в інших видах мистецтва»

10. «Анна Ахматова і Україна»

11. «Булгаков і Україна»

12. «Афоризми Орвелла»

Теми навчальних проектів для семінарських занять ( ІІ курс)

1. «Латиноамериканський “магічний реалізм»

2. «Сенс та варіативність перекладів заголовку повісті Джерома Селінджера «Ловець у житі»

3. «Особливості індивідуального стилю Я .Кавабати»

4. «Улюблені художні засоби М.Павича»

5. «Сучасна література і кіно»

6. «Сучасна література і комп’ютерні технології»

7. «Міжнародні літературні премії»

8. «Сучасна українська перекладацька школа»

Теми навчальних проектів для практичних занять ( І курс)

1. «Метафоричний зміст назви роману Стендаля «Червоне і чорне»

2. «Сучасні Жульєни Сорелі»

3. «Неоднозначність образу Гобсека»

4. «Образ скнари у світовій літературі»

5. «Особливості композиції повісті О.Бальзака «Гобсек»

6. «Бальзак і Україна»

7. «Двійники» Раскольникова»

8. «Творчі зв'язки Л.Толстого з майстрами світової культури»

9. «Сучасні сімейні цінності»

10. «Новаторство Ібсена-драматурга»

11. «Що знаю я про твій біль, або Рівень гуманізму в сучасному суспільстві»

12. «Чужий біль у світовому мистецтві»

13. «Місце Ф. Кафки у світовій літературі»

14. «Екранізація роману «Майстер і Маргарита»

15. «Київ у житті М.Булгакова»

Теми навчальних проектів для практичних занять ( ІІ курс)

1.«Бацила «чуми» ніколи не вмирає…»

2.«Образи-символи повісті Хемінгуея «Старий і море»

3.«Міфопоетика твору Маркеса «Стариган із крилами»

4.«Образ янгола в мистецтві»

5. «Гротеск і сатира у п’єсі Йонеско «Носороги»

6. «Літературні прототипи Гренуя»

7. «Митець і сучасне суспільство»

У кабінеті зарубіжної літератури в коледжі (який я створила) зібрано презентації навчальних проектів, що були зроблені студентами І-ІІ курсів.

Студентам подобається працювати над проектами. Вони залюбки залишаються після занять, планують разом діяльність творчої групи, звертаються за допомогою та консультаціями до мене, до інших викладачів (за потреби), до бібліотекаря. При підготовці проектів користуються Пам’яткою, яку я їм запропонувала.

Пам’ятка учням

«Як працювати над навчальним проектом»

1. Проаналізуйте тему проекту.

2. Сформулюйте мету проекту.

3. Визначте завдання проекту.

4. Запишіть гіпотезу проекту.

5. Визначте, яку форму матиме презентація результатів дослідження.

6. Складіть план роботи над проектом. Результати планування занесіть у таблицю.

№	Прізвище, ім’я студента	Завдання	Спосіб виконання завдання	Термін виконання завдання	Примітки

7. Проведіть експериментальне дослідження (якщо це передбачено завданням).

8. Сформулюйте висновки дослідження.

9. Підготуйте захист проекту.

10. Сформулюйте висновки роботи, підготуйте опис проекту та текст доповіді до захисту.

Як майбутні вчителі, студенти намагаються щоразу обирати різні форми презентації своїх досліджень. Наведу приклади:

№	Тема проекту	Форма презентації
1.	«Бальзак і Україна»	Путівник до екскурсії
2.	«Педагогічна діяльність Льва Толстого»	Журнал «Ясна Поляна»
3.	«Вальдівські парадокси»	Стінгазета
4.	«Сучасна українська перекладацька школа»	Буклет
5.	«Сучасні сімейні цінності»	Інтерв’ю з викладачами й студентами коледжу
6.	«Срібна доба» російської поезії в інших видах мистецтва»	Літературно-мистецька вітальня
7.	«Бацила «чуми» ніколи не вмирає»	Твору-роздуми
8.	«Творчі зв'язки Л.Толстого з майстрами світової культури»	Захист рефератів
9.	«Чужий біль у світовому мистецтві»	Мистецький салон

Заняття зарубіжної літератури, на яких використовується проектування, проходять у нас динамічно і цікаво. Кожна творча группа намагається якомога краще презентувати результати своєї спільної роботи. Майже всі групи використовують мультимедійні презентації (в кабінеті є ноутбук і телевізор), добирають музичний супровід до окремих форм презентації. Таим чином я щоразу переконуюся, що метод проектів – це дійсно сучасна педагогічна технологія, яка помітно збагачує навчальний процес.

3.ВИСНОВКИ

Думки науковців, методистів, колег-учителів, власна практична педагогічна діяльність дозволяють зробити такі висновки:

1) метод проектів є сучасною педагогічною технологією, використання якої створює умови для всебічного розвитку старшокласників і студентів у процесі організації творчої діяльності при вивченні зарубіжної літератури;

2) під час проектної діяльності учні й студенти вчаться планувати свою роботу, використовувати багато джерел інформації, самостійно відбирати й накопичувати матеріал, аналізувати факти, аргументувати думки, приймати рішення, здійснювати дослідження тощо;

3) проектування заохочує та підсилює щире прагнення до вивчення навчальної дисципліни з боку учнів, тому що воно особистісно орієнтоване, має високий мотиваційний потенціал, дає змогу вчитися на власному досвіді й досвіді інших у конкретній справі;

4) застосування учителем проектної технології сприяє виробленню у молоді практичних навичок та враховує індивідуальні особливості кожного учня і студента, сприяє творчому розвитку не лише тих, хто навчається, але й тих, хто навчає.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Великий тлумачний словник сучасної української мови/ уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – К.; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2003. – 1440 с.

2. Гуревич Р. С. Інформаційні технології навчання: інноваційний підхід : навчальний посібник / Р. С. Гуревич, М. Ю. Кадемія, Л. С. Шевченко ; за ред. Гуревича Р. С. – Вінниця : ТОВ фірма «Планер», 2012. – 348 с.

3. Жук О.Л. Педагогика: Учеб.-метод. комплекс для студентов пед. специальностей / О.Л.Жук. – Мн.: БГУ, 2003. – 383с.

4. Закон України «Про вищу освіту». - [Електронний ресурс] – режим доступу до ресурсу: http://mon.gov.ua

5. Концепція літературної освіти. - [Електронний ресурс] – режим доступу до ресурсу: http:// osvita.ua

6. Мелашенко К. М. Технологія проектного навчання // Завуч. – 2006. -№ 13. – C. 12-14.

7. Пилюгина С. А. Метод проектной деятельности в Интернете и его развивающие возможности // Школьные технологии . – 2002. – № 2. – С. 196-199.

8. Полат Е. С. Новые педагогические и информационные технологии в системе образования ; под ред. Полат Е. С. – М. : Академия, 2005. – 272 с.

9. Програма «Світова література» для ВНЗ І-ІІ р.а., які здійснюють підготовку молодших спеціалістів на основі базової середньої освіти. - [Електронний ресурс] – режим доступу до ресурсу: http://www.imzo.gov.ua/

10. Сергеев И.С. Как организовать проектную деятельность учащихся: Практическое пособие для работников общеобразовательных учреждений. – М.: Аркти, 2004. – 250с.

11. Словник іншомовних слів [Електронний ресурс] – режим доступу до ресурсу: www.jnsm.com.ua

12. Хуторской А. В. Современная дидактика: Учебник для вузов. – СПб: Питер, 2001. – 544 c.

13. Чечель И. Д. Метод проектов: субъективная и объективная оценка результатов // Директор школы. – 1998. – № 4. – С. 3-10.